Продать золото

Теперь вы можете инвестировать любую сумму в золото, от 1 грамма до 10 больших баров, на профессиональные рыночные цены на слитках. Нажмите здесь, чтобы получить подробное объяснение самого дешевого, безопасного и простого способа продать золото.

Золотые слитки бывают разных форм и размеров, а покупка навалом экономит ваши деньги.

На самом дорогостоящем конце шкалы цен на золотые слитки золотые слитки «новизны» на один грамм чеканится для рынка подарков. Часто покрытые пластиком, эти крошечные золотые слитки стоят как минимум в два раза больше стоимости их золотого слитка.

Напротив, самыми дешевыми являются золотые слитки «Good Delivery» стоимостью 400 унций (12,4 кг), которые держат центральные банки, и торгуются торговыми дилерами в Лондоне, центром 24-часового рынка золота в мире.

Это живое дело в этих барах с золотом на 400 унций, а также торговля барами, одобренными на рынке золота Comex в Нью-Йорке (100 унций), что создает цену спотового золота, которую вы видите в Интернете и в своей газете.

Типы золотых слитков
Сегодня на мировых региональных рынках золота существует более 30 видов золотых слитков. В стоимостном выражении наиболее продаваемые золотые слитки - с самым большим готовым рынком, открытым 24 часа в сутки, пять дней в неделю, - это золотые слитки Good Delivery, купленные и проданные через дилеров, работающих в Лондоне.

Шестьдесят три действующих золотоперерабатывающих завода, все тщательно контролируемые и одобренные Лондонской ассоциацией рынка слитков, ежегодно производят около 150 000 из этих золотых слитков по 400 унций. Это стоит около 102 млрд долларов в текущих ценах (13 января).

На небольших локальных рынках золота в Индии, Сингапуре и на Ближнем Востоке самым продаваемым золотым баром является бар «десять тонн». Редко отмеченные серийным номером и весом 3,75 унции (117 г) каждый, два миллиона этих золотых слитков «ТТ» отбрасываются каждый год.

Самым популярным золотым баром в Китае является «пятерка печенья tael» (6 унций, 187 г). Изготовленные в Гонконге пятибалльные золотые слитки одобрены и признаны китайской Gold & Silver Exchange, которая в настоящее время действует почти столетие.

За пределами Азии самым популярным золотым баром, проданным частным инвесторам для личного хранения, является килобайт (1000 г, 32,15 унции). Ежегодно выпускается более миллиона таких золотых слитков, чаще всего в Швейцарии.

Ведущие нефтеперерабатывающие заводы в золотых слитках также ежегодно производят огромное количество золотых слитков за один унцию - и, как и килобайт, эти золотые слитки широко рекламируются как рентабельный путь к инвестициям в золото.

Но эти меньшие золотые слитки, хотя они и дешевле золотых монет, не имеют существенных недостатков.

Зачем покупать золотые слитки?
Покупка золотых слитков почти всегда дешевле, чем покупка того же веса в золотых монетах - и чем больше каждый бар, тем ниже стоимость по весу.

В зависимости от вашего местного налогового режима вы можете уменьшить или полностью избежать уплаты налога с продаж (НДС), покупая золотые слитки вместо монет. Ваши сбережения также будут зависеть от качества (или «тонкости») золотых слитков, которые вы покупаете.

Дата: 17.09.2018.

    Влада Києва винесла на білборди проект "Стратегії розвитку Києва до 2025 року". Якщо  у визначеній стратегії розвитку міста розробники допустять системні помилки, а вірогідність цього нажаль є, то його проблеми поглибляться ще більше, а життя киян  стане гіршим.  

     Вихід є. Треба любити Київ. Вірити в його гідне завтра. І бачити в ньому не тільки  дороги, тунелі і мости – якими б гарними вони не були, але, перш за все, людей, що   мешкають сьогодні, і будуть далі населяти це вічне місто, наш славетний Київ, в   очах  європейця Бальзака – "північний Рим".

   В усякому разі, партія "Народна влада" обіцяє зробити все від неї залежне, аби  інтереси  киян були враховані максимально.»

  Під час робочого візиту до Миколаєва Володимир Каплієнко - народний депутат України, член  фракції "Реформи заради майбутнього", заступник Голови партії "Народна влада" розкрив позицію  щодо земельної реформи в Україні. 

    16 лютого 2011 року в парламенті створено депутатську групу «Реформи заради майбутнього». Як  зазначається на веб-сайті її голови – народного депутата Ігоря Рибакова, об’єднання «всебічно підтримує  докорінні реформи в усіх сферах політичного, економічного та суспільного життя країни, успішно розпочаті  Президентом Віктором Януковичем та його урядом». Роботу Кабміну Юлії Тимошенко група називає  провальною, а урядові Миколи Азарова ставить «тверду» четвірку. 

       Якщо кудись щороку щезає 400 мільярдів гривень, це означає тільки одне – вони знаходять собі притулок в чиїсь кишені. Ось звідки пухнуть офшорні рахунки, звідки мода мати власні футбольні клуби, власні яхти та літаки, звідки на сотнях гектарів заміських наділів скоробагатьків ростуть палаци. Капіталістам вже бракне уяви щодо розміщення своїх шалених баришів. Бо кошти, що мали б стати зарплатою людей, присвоюються у космічних масштабах.

       Наші здобутки в пенсійній сфері вже надихають мертвих. Йти в Україні на спочинок за віком – жахко. Левова частка цих людей дивляться зараз в голодні очі старості, питаючи себе: як це могло статися? Чому держава, на яку вони віслючили десятки літ, так байдуже підштовхує їх в одному напрямку – до контейнера з недоїдками? Однак про систему соціального порятунку – якої в країні направду немає, говорити наразі не будемо. Значно актуальнішою є оголошена урядом пенсійна реформа, що надовго визначить якість життя тих, кому зараз 40 і більше років. Кількість бентежних питань, що вона породжує, критично переважає ту жменьку недбалих, розмитих відповідей, які народу підготувала влада. Чи свідома вона сама того, що заходилася робити? Про це – в розмові з лідером партії "Народна влада" ЙОСИПОМ ВІНСЬКИМ.

Житлово-комунальне господарство є компетенцією місцевого самоврядування, тому без конституційної зміни її системи та адміністративного устрою в державі реформа ЖКГ буде неефективною. Отже, спочатку – глибоке оновлення місцевого самоврядування, потім – реформа ЖКГ.

Держава повинна зробити висновки і готуватися до нового «прорубування вікна» у світ, без якого Україна остаточно втратить контроль над Світовим океаном та морською торгівлею, перетворившись у країну сухопутних черв’яків.

 

Українські ліві переживають чи не найгірші часи у своїй історії. Сукупна кількість їхніх прибічників скоротилася до мінімуму. Так, якщо рейтинги найпопулярнішої серед лівих партії – КПУ – 2002 року становили близько 20%, то вже у період із 2006-го по 2010 рік вони постійно коливались у межах 3–6%. Інші ж ліві партії на парламентських виборах 2007 року взагалі залишились поза парламентом. Місцеві вибори тільки підкреслили тенденцію: ліві зберегли певний вплив лише у деяких традиційних для себе областях. Проблем додають внутрішні чвари та конфлікти з партією влади – навіть у тих сил, які офіційно є партнерами Партії регіонів

Криза продовжується. Заклинання спочатку Тимошенко, потім Азарова про її кінець - це добрі наміри, що ведуть мою країну в пекло

Представьте на минутку: а если бы выборы президента, депутатов Верховной Рады, местные выборы прошли одновременно? Результат был бы ошеломляющий, в независимости от лидеров и партийной принадлежности победивших. Концентрация власти одной политсилой сроком на пять лет - в одних не очень честных руках. Концентрация власти просто убила бы демократию в стране и душе собственного народа, а концентрация во времени превратила бы собственный народ в рабов одной политической силы, пришедшей к власти

Несколько дней назад подавляющее большинство Верховной Рады отказалось вернуть 7 ноября – годовщине Октябрьской революции 1917 года, статус праздничного дня. В этом оказались едины все олигархические фракции нашего парламента: от регионалов до бютовцев с нашистами. Что, впрочем, неудивительно – когда речь идет об угрозе, пусть даже на символическом уровне, для власти денежных мешков, мешки сплачиваются, невзирая на бутафорский партийный окрас. А с многими неприятными для себя последствиями Октябрьской революции вышеупомянутые мешки до конца не справились даже сегодня, спустя почти сто лет после 1917-го года.

Почему мы считаем местное самоуправление актуальной темой на предстоящих выборах

Чи є де-небудь у світі людина, яка б любила своє рідне місто так, як його люблять ужгородці? Ми любимо Ужгород по особливому. Ми любили його, коли в замку володарювали Другети. Ми любили його, коли Ужгород розбудовував Масарик. Навіть коли Радянська влада впевнено нав’язувала центральноєвропейському місту «совєтські» стандарти, ужгородці продовжували пишатись рідним містом. Тому боляче, коли сьогодні епітети «зелене», «гарне», «європейське», «затишне», «найкраще» дедалі частіше вживають із дієсловом «було». Але якщо подивитись навкруги, то й відповісти нема що. Тому виникають одвічні запитання «Хто винен?» і «Що робити?»

Немає, немає в народу духу піднятися з колін і виказати сьогоднішній владі, яка методично стирає останні краплі демократії на брудному асфальті Хрещатика. Хочеться вірити в силу, яка зможе зупинити бульдозер, що тихенько суне по залишках останніх свобод та демократії