Всеукраїнська акція 'Україна без Тимошенко і Януковича!'
31.08.2017
Про нас
Статутні документи
Регіональні відділення
Пряма мова
Аналітика
Приєднатися
Зворотній зв'язок


Контакти
Адреса:
Україна, м. Київ,
вул. Нагірна, 27-А
Поштова адреса:
Київ 01001, а/с 95

Тел:   044 228-80-80
Факс: 044 489-72-22
Електронна пошта:
party@cdcpakistan.org


Прес-служба:

Телефон:
+38 044 464-05-78
Електронна пошта:
 press@cdcpakistan.org
 

Вхід на сайт:

ЙОСИП ВІНСЬКИЙ: "КИЄВУ – ЗАКОН ПРО ЗАСАДИ РОЗВИТКУ, КИЯНАМ – МІСТО СОНЦЯ".


   Серед знесилюючої літньої спеки навіть телефонний апарат ледь спромігся на сигнал. Запитували з офісу лідера партії "Народна влада" Йосипа Вінського. "Маєте змогу зараз приїхати? Є важлива термінова тема". Через годину я вже заходив в кабінет очільника народновладців.

– Йосипе Вікентійовичу, політичний сезон в країні завершено. Депутати, отримавши оздоровчі і відпускні, полинули у "вирій" – насолоджуватись відпочинком. Натомість, з огляду на рішучість, якою ви зараз помітно сповнені, не важко здогадатись, що виникла потреба в невідкладному зверненні до людей. Що змусило вас відкинути канікулярні настрої?

– Так, на відміну від "нових" українських політиків, я принципово не відпочиваю за кордонами України. А цього року взагалі відпочивав під Києвом на Десні.

А справа ось у чому. Влада Києва винесла на білборди – хоч і стверджує, що на громадський розгляд, проект "Стратегії розвитку Києва до 2025 року". А це надто важливий документ, аби покладатися на його "всенародне обговорення" в сезон відпусток. Тож може статися, восени оголосять: слухання пройшли успішно і "схвалений" городянами план є керівництвом до дії. І це тому що мова йде про кілька сотень мільярдів суспільних коштів.

Водночас, хочу наголосити: сама ініціатива – вкрай доречна, бо два десятки літ ми спостерігали сваволю і безлад в розбудові Києва, переважно на догоду бізнес-апетитам дійсних господарів міста. В результаті Київ втратив свою неповторність, життя людей щодалі позбавляється комфортності. Тому повинна бути надана не тільки можливість подання пропозицій – влада має забезпечити реальну дискусію за участю громади і фахівців.

Є й інша загроза. Якщо у визначеній стратегії розвитку міста розробники допустять системні помилки, а вірогідність цього нажаль є, то його проблеми поглибляться ще більше, а життя киян стане гіршим.

Вже перший погляд на цей документ говорить, принаймні, про три суттєві помилки в оцінці ситуації.

Автори пропонують, по-перше: залишити місто в старих межах (стиснути його і розвивати тільки униз та догори); по-друге: сумнівною є прогнозована чисельність населення Києва (у 2025 році – 3,11 млн. осіб); по-третє: ніяк не усувається попередня стратегічна помилка, коли Київ розвивали по обидва боки Дніпра, а мости через Дніпро, по суті, перетворили в міські вулиці. Є в пропонованому документі й чимало інших прорахунків базового характеру.

– Додам, що в даному разі на нас, нині сущих, лежить і відчутний духовний тягар. Київ бо є православний Рим, і його вічні засади, сказати б, писані Господом. Чи враховують це сучасні "архістратеги"?

– Відповідальні посадовці мали б це усвідомлювати. Як на мене, Київ заслуговує на прогнозовану долю, принаймні, до 2050 року. Тим паче, що презентований документ відверто сирий, фрагментарний, і що найгірше – позбавлений цілісності бачення. Одні розділи опрацьовані стерпно, інші прокреслені контурно, треті взагалі наметані на "живу нитку". І ця чернетка кинута людям на "визначення" з перспективою прийняття вже у вересні. Даруйте, але це виглядає несерйозно.

– Не дістає снаги – повчились би в Європі! Адже там є чудовий приклад вірної послідовності дій – наприклад, Німеччина після демонтажу Берлінського муру. Об’єднаній нації тоді було принципово важливо відновити історичну столицю навіть ціною відмови від зразково облаштованого Бонну. Що було зроблено? Спочатку уряд побудував фактично нову інфраструктуру Берліна. Потім всі дороги до нової столиці перетворили на автобани. І тільки після цього чиновників перевели в Берлін. На чому акцентую? Проект обійшовся німцям в чималу суму, але все необхідне було зроблено за одним рипом, якісно і назавжди.

– Це дійсно приклад, який варто взяти до уваги. Бо мене бентежить, що у нас під гаслами реалізації "Стратегії" гроші киян будуть "освоюватись" без ліку, а пуття з того не буде. Слід виходити з того, що за умов обмежених фінансів діяти треба безпомилково та ефективно. Це особливо стосується інфраструктурних програм: з огляду на їх капіталоємність всі транспортні проекти мають улягати єдиній системній довготривалій логіці, де кожен об’єкт є невід’ємною частиною загального задуму. Жодних відсебенькок на догоду спритникам! Ми ж часто бачимо, що один рік дорогу мостять, на другий – її ж таки знову перероблюють. Такі факти мають бути виключені.

На мій погляд, киянам поки що пропонується варіант, що виглядає так: ми за ваші гроші дуже дорого облаштуємо місто. Можливо. А може статися, що й ні. Не можна допустити, аби "Стратегія" стала інструментом заробляння грошей на киянах.

– А чи близька Вам думка про те, що вже вибір столичною владою формату "Стратегії" – замість законодавчо передбаченої в подібних випадках концепції розвитку, свідчить про неприховано популістський, відверто електоральний і посутньо бізнесовий характер документу, підготовленого "потрібними" людьми?

– Враховуючи свій політичний досвід, хотів би, насамперед, застерегти авторів від спроби перетворити роботу над стратегією розвитку міста в елемент мерської виборчої технології. Тепер щодо самих авторів. Громада має право чітко знати, хто вони на прізвище, на яких посадах і де працюють, чи достатній їх фаховий досвід, і тому подібне. Адже коли мова йде про дискусію, не зайве уявляти собі, з ким персонально її ведеш.

Важлива і зобов’язуюча за всіх умов і назва програмного документу. На жаль, той зшиточок крейдяного паперу, який назвали "Стратегією", нею наразі не є. Я киянин, політик і читав його дуже уважно, як і належить свідомому городянину. (Мій співбесідник демонструє сторінки брошури – вона суціль рясніє коментарями, запитальними знаками і підкресленнями Йосипа Вінського). Скажу щиро: якщо позбавити текст "Стратегії" маркетингових оздоб на зразок "глосарію", "субсидіарності" і "коефіцієнта Джині", в сухому підсумку отримаємо текст, що більше доречний в жанрі соціальних експромтів на задану тему. Їхнє місце, скоріше, в додатках, та вони не здатні слугувати реальною програмою дій. Це перше.

Друге. Якщо стратегія бачиться замовникам предметно, і вона придатна для людського сприйняття, її виклад має займати до п’яти сторінок включно. Пояснювальна записка і додатки – хоч на сотні аркушів.

Третє. "Стратегія" в якості нормативного документу – адміністративний фантазм. Такого дива в управлінській "природі" не існує. Вона насправді лише унаочнює брак конкретного змісту.

Тож яким шляхом, на мій погляд, годилося б йти в разі дійсного бажання надати Києву могутньої потуги розвитку на шляху облаштування життя киян згідно стандартів якості, прийнятим в Європі? По-перше: замість "Стратегії розвитку Києва до 2025 року" парламентом країни має бути прийнятий Закон "Про засади розвитку міста Києва до 2050 року". Вносить закон глава держави, готує – міська рада у взаємодії з усіма верствами населення. Наполягаю на цьому особливо, бо в київських та й українських реаліях лише закон гарантує бодай якусь ймовірність його виконання.

Правовим додатком до вказаного закону має бути Генеральний план з детальним зонуванням територій, що юридично ускладнює приватні зазіхання на землю київської громади і зберігає логіку розташування інфраструктури, ділових, виробничих і сервісних центрів, зон відпочинку і рекреації, освітніх містечок, закладів медичного призначення, тощо. А паралельно з цим обов’язково має бути прийнята окрема урядова програма, якою визначається весь фактичний бік справи: терміни, об’єкти, відповідальні, виконавці, джерела фінансування. Тільки такий підхід забезпечить верховенство права і спадковість розбудовчої політики в місті Києві, і не повториться халепа з "Концепцією стратегічного розвитку" столиці України, що була ухвалена у вересні 2010 року, та Генеральним планом 2002 року, якими молода команда просто знехтувала.

– Отже київська "Стратегія" нині – набір розрізнених побажань кількох груп впливу в керівництві містом. Та кияни, на жаль, будуть приречені збагачувати саме цей витвір муніципальних виконавців. Чи має він хиби, що кидаються у вічі ще до всякого аналізу?

– Частину з них я тут вже озвучив, окремо хочу наголосити на обраній одиниці виміру. Весь світ в оцінках рівнів розвиненості послуговується показниками індексу людського розвитку (добробут, освіта, тривалість життя, тощо). А розробники столичного проекту "працюють" з валовим регіональним продуктом (ВРП), що є виробничим, а не соціальним показником, і ще більше доморощеним ІКЖ – так званим індексом комфорту життя, де кількість злочинів і музеїв за незбагненною логікою "переходить" у довжину каналізації та електромережі. Тобто, базові критерії прогресу автори підмінили зручним інструментом для маніпуляцій громадською думкою.

– Головні ініціативи проекту мерії – а всього їх вісім, звуться чомусь "великими ставками". Як вам така картина пріоритетів?

– Слід розуміти, що врегулювати всі питання життя Києва в одному документі неможливо. Тож має бути дійсне розуміння головних ланок, ключових пріоритетів, що дадуть нову якість життя киянам і місту.

Я би виділив тут кілька фундаментальних завдань.

Перше: це покращення здоров’я киян та тривалості їхнього життя. Тут в якості підпрограм слід виділити систему охорони здоров’я, стан довкілля (як ми кажемо – екологію), якісну воду.

Друге: це підвищення комфортності проживання в столиці. Тут серед підпрограм вимагає виокремлення транспортна інфраструктура та, власне, робота транспорту, доступне і стале енергозабезпечення та якісні житлово-комунальні послуги.

Третє: це різке зростання доходів киян до рівня хоча би Варшави чи Праги. Іншими словами, кияни мають заробляти грошей більше в рази. Тут я би робив акцент на підтримку галузей з високим рівнем доданої вартості: наукоємних виробництв, навчальних та наукових комплексів, логістичних центрів, туризму, сервісу, тощо.

Такий підхід, до речі, дуже легко вимірюється європейськими показниками людського розвитку, що видається мені вкрай важливим.

– Один із пріоритетів "Стратегії" – "Першокласна інфраструктура". Тож хочу попросити Вас, Йосипе Вікентійовичу, зупинитись саме на цьому розділі "Стратегії", залишивши за рамками розмови навіть її житлово-комунальну складову. Говорити будемо виключно про транспортну мережу – пріоритет пріоритетів і основу основ будь-якої міської зручності. З чого тут, на ваш погляд, варто почати?

– А хоч би з відповіді на одне з багатьох простих питань. Наприклад, чому сьогодні кияни і гості столиці щодня по дві години стоять на мостах через Дніпро: зранку – в один бік, ввечері – в інший? Бо робота сотень тисяч городян знаходиться на правому березі, а житло – на лівому. І ця очевидна ситуація є вкрай важливим аспектом некомфортності життя міста. Багато років тому хтось допустив стратегічну помилку і мости Києва – стали його головними вулицями. А тепер кияни, аби виправити це, мають заплатити кілька десятків мільярдів доларів.

Що ж треба зробити? В глобальному плані, три речі: побудувати нові мости; зупинити на лівому березі житлове будівництво, а натомість нарощувати зведення об’єктів, що дають робочі місця; на правому ж березі, навпаки – більше житла, менше офісів, плюс якнайшвидша побудова трьох кільцевих та не менше 9-ти наскрізних променевих доріг першої категорії. При цьому належить виходити з того, що на цих дорогах не має бути світлофорів, перетинів на одному рівні поряд з суворою забороною зупинок чи стоянок для всіх, крім громадського транспорту.

З огляду на сказане, я тим більше не поділяю точку зору мерських "стратегів" про незмінність столичних кордонів в існуючих межах. Консервування території Києва – політика, що незворотньо вбиває його екологію, остаточно знищить наш історичний центр, перетворить його в стовписько хмарочосів. Раніше про Київ співали: "Грає море зелене". Та лише за останні сім років це море всохло на 400 гектарів парків і скверів, і 4000 гектарів міського лісу. В легенях Києва – наскрізні діри, і цьому самознищенню треба покласти край. Я переконаний – а у свій час Кабінет Міністрів України підтримав мій проект Великої кільцевої автомобільної дороги навколо Києва (ВКАД), що кордони міста мають з нею співпадати. З цього питання треба прийняти рішення Верховної Ради України і назавжди усталити столичні межі. Зрештою, є дві реперні точки в плануванні розвитку Києва – кількість його населення і площа території. Є Великий Токіо, Великі – Лондон і Москва, а яким же має бути Великий Київ?

Дякувати Богові, свого часу вистачило глузду прокласти променеві проспекти Перемоги, Броварський, Бажана і 40-річчя Жовтня, без яких сьогодні місто би просто зупинилося. Але й вони так чи інакше "впираються" в Хрещатик – і ні тпру, ні ну. До того ж, стратегічна помилка була зроблена і в розвитку дорожнього господарства України в цілому. Всі міжнародні транспортні коридори та основні дороги країни проходять через Київ. Всі вантажівки й авто з Росії, Білорусі і Турції, Польщі, і далі – з Європи, як правило, приїздять на Південний столичний міст. Це чимала проблема, але й грандіозна перевага міста. Бо якщо буде побудована Велика кільцева автомобільна дорога, Київ на століття отримає значення основного логістичного центру країни. Це має бути однією із стратегій для Києва, яка дасть йому великі гроші, в тому числі, у валюті.

– Як же позбутися цієї перевантаженості, зробити систему руху в Києві і довкола нього зручною і малозатратною в часі?

– Ось моє бачення транспортної реконструкції і логістичної перебудови міста. (Йосип Вікентійович кладе на стіл карту столичних сполучень, вочевидь створену власноруч. На ній – три чітких дорожніх кільця, і десяток наскрізних променів – радіальних шляхів, що в комплексі утворюють єдину систему проїзду містом, формуючи вектори спрямування транзитних потоків. Бери – і втілюй). Хочу зазначити: якщо пропаганді проекту Великого кільця я в ранзі Міністра транспорту надавав належного значення і люди з ним досить обізнані, то ідея двох внутрішніх транспортних кіл відома менше. А вони б вирішили значну долю проблеми. До того ж їх облаштування повністю в компетенції міськради, їх треба лише добудувати. Слід стовідсотково використати земельний ресурс відводу під столичну електричку – є повна технічна можливість паралельно із залізничним колом побудувати ще одне автомобільне кільце, що в сумі підвищить транспортну доступність і швидкість пересування Києвом на порядок. А додайте сюди систему радіальних доріг, продумано поєднайте їх естакадами, наскрізними тунелями і суцільними магістралями без світлофорів і перетинів на одному рівні – і місто народиться вдруге. І, звичайно, системою двох та трьохрівневих розв’язок треба позбавити Київ всіх критичних точок, де хронічно "коркується" транспорт. Давно перезріла і необхідність в шестиполосній безперешкодній трасі вздовж Дніпра, починаючи з в’їзду з боку Вишгорода і аж до виїзду на Обухів.

А базовим для пасажирських перевезень безумовно має бути метро, яке слід активно розвивати, та міський електротранспорт – тролейбуси і трамваї. Ми також повинні повернути на міські вулиці супервеликі автобуси. Та повторюсь: повноцінна трансформація транспортної мережі в рамках малого Києва неможлива. Це утопія, що поглине надсерйозні кошти, і не дасть жаданих змін. Точніше, місто їх просто "з’їсть" в процесі своєї еволюції. А "пробки" з одного місця перемістяться в інше, що вже було не раз. Ось чому я не знаю жодної проблеми, вірне розв’язання якої мало б таке рішуче значення для людей. Доладність транспортного сполучення робить городян щасливими, його неоковирність перетворює життя на пекло.

– Йосипе Вікентійовичу, не секрет, що Ви неодноразово подавали очільникам столичної влади – і "за" Черновецького, і "за" Попова, розгорнуті конструктивні пропозиції щодо усунення помітних дисбалансів в розвитку Києва, зокрема, в царині містоурядної і транспортної інфраструктури. Та я щось не бачу, щоб аби хоч одна з Ваших ідей, вочевидь спрямованих на ефективне розв’язання транспортного "зашморгу" столиці була взята мерією до реалізації. І в цьому зв’язку, що, на Ваш погляд, дійсно потрібно, аби історія з "визначенням" киян щодо майбутнього рідного міста хоч на цей раз завершилася як годиться?

– Нічого дивовижного. Світ, знаєте, стоїть на простих, та несхитних речах. Треба любити Київ. Вірити в його гідне завтра. І бачити в ньому не тільки дороги, тунелі і мости – якими б гарними вони не були, але, перш за все, людей, що мешкають сьогодні, і будуть далі населяти це вічне місто, наш славетний Київ, в очах європейця Бальзака – "північний Рим".

В усякому разі, партія "Народна влада" зробить все від неї залежне, аби інтереси киян були враховані максимально.

Записав

спеціальний кореспондент

"Московського комсомольця" в Україні"

Олександр САКВА.

 


Прес-служба , 04.08.11
731


Коментарі

Стрічка новин
Архів
« Серпень 2012 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    
© 2017 партія
"Народна влада"
• Головна  • Події  • Дайджест  • Фото  • Аудіо/Відео  • Блоги 
       Дизайн: