Всеукраїнська акція 'Україна без Тимошенко і Януковича!'
31.08.2017
Про нас
Статутні документи
Регіональні відділення
Пряма мова
Аналітика
Приєднатися
Зворотній зв'язок


Контакти
Адреса:
Україна, м. Київ,
вул. Нагірна, 27-А
Поштова адреса:
Київ 01001, а/с 95

Тел:   044 228-80-80
Факс: 044 489-72-22
Електронна пошта:
party@cdcpakistan.org


Прес-служба:

Телефон:
+38 044 464-05-78
Електронна пошта:
 press@cdcpakistan.org
 

Вхід на сайт:

ПЕРЕД ПРІРВОЮ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ

Минулого року у Верховній Раді відбулися спеціальні парламентські слухання на тему «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації». За внутрішньою напругою, яка наполегливо нагнітається, чути натиск потужної сили, якій нетерпеливиться зразу ділити і продавати землю. Це, мовляв, буде велике благо для нашого знедоленого селянина. За всім ознаками знову має бути та «радість», яку вже пережили мешканці міст, службовці, інтелігенція і робітничий клас від приватизації заводів, фабрик …

Сільське господарство України у сучасний період ще не вийшло із стану глибокої кризи, яка була спричинена недалекоглдною політикою багатьох урядів Незалежної України.

Внаслідок проведення злочинних реформ у сільському господарстві відбулося руйнування виробничо-господарських зв`язків, зменьшення рівня соціальної захищеності населення із дискредитацією укладу сільського життя. Замість дієвих заходів державної підтримки вітчизняного товаровиробника нинішня експортно-імпортна, податкова, цінова та бюджетна політика фактично робить сільськогосподарське виробництво збитковим.

Через надзвичайно низький рівень оплати праці, відсутність розгалуженої соціальної інфраструктури відбувається масове скорочення кількості сільських жителів через вимирання цілих сіл та трудову міграцію до міст. Вкрай тяжкий стан сільгоспвиробників суттєво зменьшує мотивацію до праці селян, сприяє поширенню таких негативних явищ як розпуста, пияцтво, наркоманія, неробство.

Перспективний розвиток сільсько господарства має бути пов'язаний із створенням та підтримкою багатогалузевих господарств. Саме вони можуть бути конкурентноздатними, витримуючи виробничу та ринкову конкуренцію. У той час земля сільськогосподарського призначення не повинна бути товаром, оскільки це призведе до прискорення майнового розшарування у сільській місцевості, поглиблення соціальних протиріч та загальної кризи сільськогосподарського виробництва.

Робота багатогалузевих господарств має базуватися на оренді землі. Мінімальний строк оренди доцільно встановити у обсязі п`яти – десяти років. Загальний обсяг орендної площі земель не повинен перевищувати 1 000 - 3 000 га. Розміри бувших колективних господарств.

Такий розмір дозволить організувати ефективно багатогалузеве господарство, але водночас буде обмеженням на шляху надвеликих земельних господарств, власники яких не зацікавлені у збереженні та розширенні культурно-побутової інфраструктури села та поліпшення умов соціального захисту сільського населення. Зацікавленість орендарів вище визначених земельних ділянок  у збереженні  та відтворенні робочої сили  забезпечуватиме їх інтерес  до підтримання відносно високого рівня  життя на селі  із підтриманням  високого  культорного-технічного рівня селян. Такий підхід до визначення максимально допустимих обсягів орендних земельних ділянок поруч із ефективною державною підтримкою сільгоспвиробників сприятиме потребам економічної безпеки України.

 *     *     *

Минулого літа я їздив у гості до Ольгополя (місце на межі з Одеською областю, «Кушка» Вінницької області, зона ризикованого землеробства).

Я приїхав до Павла Каленича подивитися на село, фірму, поцікавитись його думками з приводу наступних земельних новацій у сільському господарстві, що на вустах теперішньої влади, яка намірилась розпродавати найбільше наше багатство – землю. Говорить, що позичати розуму з цього приводу я з’явився не перший. До нього топчуть стежку багато людей: «Що воно буде? Куди заведе Україну, якщо помилитись?»

- Скажи мені, Павле Євгеновичу, на твою думку, що  небезпечніше для села й приховує більшу загрозу в його обезлюдненні: закон про продаж землі чи її оренда потужними землевласниками, які уже зараз розпоряджаються сотнями тисяч гектарів?

- Перед вами приїздив до Ольгополя найбагатший землевласник Австралії пан Рон. У нього 120 тисяч гектарів землі. В їхній країні – це найбільша латифундія.

- Пане Рон, – запитав я у нього. – На цих ста двадцяти тисячах гектарів скільки ви маєте населених пунктів? Земля, яку ви обробляєте, ваша чи її орендуєте?

І знаєте, що він мені відповів?

- Жодного! Це дозволяє вільно маневрувати сучасною потужною технікою. У нас найбільші і найдешевші врожаї, найвища рентабельність! – вимовив він із гордістю. – А землю орендую в держави…

І я тоді подумав, що Австралія – край світу. Там – пустелі, прерії, безлюддя. Для українців – це не взірець. Навіть таке відносно благополучне утворення, як агрофірма «Ольгопіль», котре забезпечує свій розвиток, утримує себе і людей завдяки оренді землі, не зможе конкурувати з сучасними олігархами, до яких спливаються легкі незароблені гроші з усіх усюд.

Олігархи – це та категорія скоробагатьків, яким не потрібне українське село з його традиційним многолюддям. Там забагато «непродуктивного» клопоту в соціальній сфері – дороги, водогони, дитячі садки, школи, лікарні, вулиці, тротуари, будинки культури.

Пан Рон щиро зізнався, що латифундія в нього 120 тисяч гектарів і без єдиного населеного пункту.

В Україні вже теж існують агрохолдінги. Розміром десь так – від ста тисяч до півмільйона гектарів. То ж наше покоління встигне побачити великі території опустошених земель…

Олігархам земля, як товар, не потрібна. Хіба, щоб відмити вкрадені гроші. Їх приваблює оренда землі, яка поки що не має межі в її прихватизації.

 *     *     *

Нав’язуючи посилено думку про землю як товар, олігархи чисто замовчують інформацію про допустимі розміри оренди землі. У їхньому розумінні – це сотні тисяч гектарів. Чим побільше!.. По-суті така оренда без обмежень перетворює українське село в австралійську пустелю. Фермерство, яке зароджене в Україні, невдовзі під тиском монополій збанкрутує. Заключені з олігархами на п’ятнадять і більше років орендні угоди, по-суті, в процесі старіння сільського населення і інтенсивного залишення села молоддю, яка позбавлена робочих місць, зроблять свою чорну справу. Без викупу навічно залишать право на власність.

Чи є майбутнє в Україні при нинішній ситуації? Є, звичайно, якщо парламент держави прийме закон про обмеження оренди землі однією фізичною або юридичною особою до 3 000 гектарів, яка, до того ж, нестиме пряму відповідальність за соціальний розвиток села, жителі якого погодилися віддати землю в оренду.

Процес укладання та виконання орендних угод має постійно знаходитись під контролем місцевої сільської ради, територіальної громади. В угодах повинні бути ретельно виписаними усі найважливіші аспекти реалізації орендарем програми соціального розвитку населеного пункту (населених пунктів), у разі невиконання яких, він  позбавлятиметься права на оренду.   

Розумію, що змінити нинішні стереотипи досить проблемно, бо ж зажерливість, підступність, безчесність олігархів безмірні. І це не лише наших доморощених. В свій час також подібна ситуація виникла в США де місцеві агрохолдінги захвачували сотні тисяч гектарів землі на які збогатились після її залишили свої капітали стали вкладати більш прибуткові холдінги-нафтові тощо.

Уряду США щоб заселити опустелені території прийшлось вкладати сотні мільярдів доларів. На сьогодні у США наліковують в межах одного мільйона фермерів із них 30 % щорічно збиткові, але їх держава не пускаю під ніж банкуртства, бо усвідомлює що продовольча безпека важливіша за мільярднв дотації.

Наші доморощені, як у свій час американський скоробагатьки, орендувавши сотні тисяч гектарів, на аборигенів уваги не звернуть, як би хто не сподівався

В багатіїв же на службі десятки юристів, які найняті для обдурювання, підкупу людей, ось чому оренда землі без обмежень мене найбільше тривожить.

Земля повинна належати не олігархам, а справжнім господарям, у першу чергу фермерам чи таким ентузіастам, як скажімо, згадуваний Павло Євгенович Каленич. Очолювана ним агрофірма «Ольгопіль» – це зразкове господарство, де і передові технології, і сучасна техніка, і розвинена соціальна інфраструктура. Не дарма центр Ольгополя місцеві мешканці називають «Голівудом» – така тут краса дизайну і стільки вогнів увечері. Як на столичній вулиці. На сільському ставу – човнярська станція – спортивна база для веслування. У Будинку культури – народний хор, знаний в усій Україні. Свій хлібозавод, ковбасний цех… Село живе – молодь має перспективу.

А що в селах, в яких орендує землю агрохолдінги? Вони старіють, клуби закриті, припиняють роботу школи, лікувальні медичні заклади. На прохання голів сільських рад виділити фінанси на соціальну сферу одна відповідь: «Я плачу податки. Звідси і беріть»…

Українське село гине. З нього тікає молодь, його залишають кадри. Можна перерахувати імена генеральних директорів агрохлдінгів – на їх ласканах виблискують зірки героїв України, які отримані за високі здобутки в захоплені і їх освоєні обширних територій чорнозему. Не можна сказати, що вони є злочинцями, це бізнесмени, які уміло використали в своїх ціялх недосконале законодавство…

Справжня тривога за долю села повинна, насамперед, перейняти Президента, парламент, який незабаром прийматиме доленосне рішення стосовно продажу та оренди землі. Байдужість або вигода наживи олігархів перетворять неповторну перлину України – її села – в австралійські прерії. Обмеження апетитів скоробагатьків можливе лише за встановлення чітких допустимих меж та розмірів оренди землі, збереження фермерства. Не сумніваюсь, що люди, які очолили фермерські господарства, виросли в солов’їному краї, яким, на відміну від столичних скоробагатьків, не байдужа доля рідного села, зроблять все, щоб їх місцина була квітучим садом. Цього так прагнуть знедолені й зубожілі сільські мешканці.

 

Микола МЕЛЬНИК   

    Учений-агроном. Народний депутат України І, ІV скликань. Голова В інницької обласної Ради та Адміністрації (1994-1996 рр.). Голова фермерського господарства Кісниця. Автор шести романів циклу тетралогії «У диких заростях малини».

 


Прес-служба , 21.02.12
439


Коментарі

Стрічка новин
Архів
« Серпень 2012 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    
© 2017 партія
"Народна влада"
• Головна  • Події  • Дайджест  • Фото  • Аудіо/Відео  • Блоги 
       Дизайн: